Гіперурикемія є відносно поширеною знахідкою у людей, які отримують петлевий або тіазидний діуретик, і може протягом певного періоду часу сприяти виникненню подагри або її загостренню. Лікування безсимптомної гіперурикемії в більшості країн не рекомендується. Якщо виникає діуретична подагра, її зазвичай лікують препаратами, що знижує урат, таким як алопуринол.

Лікування індукованої діуретиком безсимптомної гіперурикемії не рекомендується в більшості країн, хоча концентрація урату в сироватці крові може перевищувати 15 мг / дл (0,89 ммоль / л) при терапії діуретиками (особливо у людей із зниженою нирковою перфузією внаслідок серцевої недостатності ). Цим людям не загрожує осідання сечової кислоти в канальцях нефрона (подагрична нефропатія), оскільки підвищення рівня уратів у сироватці крові обумовлено початковим зниженням швидкості виділення уратів. Профілактичне лікування терапією, що знижує урати крові, не є обґрунтованою для лікування аномального аналізу крові.

Більшість людей з подагрою, спричиненою діуретиком, лікуються препаратами, що знижують урати, такими як алопуринол. Одночасне використання урат знижувальних препаратів та діуретиків, може приводити к  більш високим дозам попереднього, щоб досягти цільового діапазону урату в сироватці крові <6 мг / дл. 

Згідно з настановами Американського коледжу ревматології 2012 року щодо лікування гіперурикемії при подагрі, алопуринол не назачається при початковій терапії більше 100 мг щодня і початкову дозу знижують до 50 мг щоденно у людей із хронічною хворобою нирок 4 або 5 стадії. Дозу слід титрувати з кроком у 100 мг (або 50 мг) кожні два-чотири тижні, поки не буде досягнуто цільових цифр уратів сироватки крові (<6 мг / дл [0,36 ммоль / л] або <5 мг / дл [0,30 ммоль / л] для пацієнтів з наявністю тофусів або ерозій на рентгені. Загострення подагри часто зустрічаються в перші місяці терапії зниження уратів, а профілактика загостренння – колхіцин, нестероїдні протизапальні препарати або преднізолон, рекомендується в якості терапії, що знижує урат.